Наведено досвід лікування дітей з великими та гігантськими пігментними невусами, що знаходились на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні ЛОДСКЛ з 2000 р. по 2006 р. За даний період проліковано 74 хворих з великими та гігантськими невусами. За морфологічними особливостями новоутворення усі діти були поділені на дві клінічні групи. До першої групи ввійшли 55 дітей з невусами від 3 до 5 см та від 5 до 8 см з хорошою мобільністю шкіри та підшкірної клітковини. Другу групу склали 19 пацієнтів з пігментними невусами, розмір яких перевищував 8 см, та невусами від 3 см в ділянці обличчя. Першій групі проводили парціальну резекцію невуса. Другій групі застосовано експандерну дермотензію. Одержано хороші естетичні результати під час використання експандерної дермотензії - метод дозволяє закрити ранову поверхню будь-якого розміру після видалення гігантських пігментних невусів.

Вперше в українському літературознавстві проведено порівняльне дослідження неоромантичної прози Д. Конрада та Ю. Яновського. Уточнено та верифіковано поняття про неоромантизм як стильову течію модернізму. Проведено порівняльний аналіз світоглядної трагічної та риторичної іронії, які покладені в основу структуротворчих пошуків у тексті Д. Конрада та Ю. Яновського. Вперше проаналізовано художній наратив прози англійського автора, зокрема, розглянуто категорії невіри, відчаю, страху та гріха у контексті релігійно-антропологічної діалектики С. К'єркегора. Проаналізовано проблему соборності як авторського ідеалу у літературі "романтики вітаїзму", зокрема, Ю. Яновського. Визначено наративні особливості творів Д. Конрада та Ю. Яновського. Запропоновано нове трактування у компаративному вимірі образної системи творів українського й англійського письменників, трисуб'єктної структури ідеальних образів генія - героя - святого. Вперше в українському літературознавстві проаналізовано присутність Святого Письма у художньому наративі прози Ю. Яновськго та Д. Конрада, яка стала підгрунтям для творчого діалогу між літературами різних епох.

Розкрито питання з вивчення морфологічної структури великих пігментних невусів і вибору методу лікування відносно їх клінічного дослідження. Вперше одержано результати, які визначають тактику лікування залежно від глибини залягання невусних клітин. Систематизовано сучасні реконструкційно-пластичні технології за лікування пігментних пухлин шкіри великих розмірів у дітей, залежно від їх площі, конфігурації та локалізації. Доведено позитивний косметичний ефект під час застосування вільних дермотензійних клаптів, одержаних на споріднених, стосовно ураженої, ділянках тіла. Вперше вивчено ефективність застосування різних способів заміщення великих дефектів шкіри у дітей й оптимізовано та доведено перевагу методу експандерної дермотензії в хірургічному лікуванні пігментних невусів у дітей.

Описано клінічний випадок діагностики та лікування 9-місячної дитини з кишковою кровотечею. Проведено нідеоасистуючу резекцію дивертикула Меккеля, що дало змогу підтвердити діагноз та провести дивертикулектомію з розширеного трансумбілікального троакарного розрізу.

Мета роботи - проаналізувати клінічний випадок лікування пропранололом великої кавернозної гемангіоми щоки у двомісячної дитини та визначити ефективність цього методу лікування. У ЛОДКЛ "Охматдит" звернулися батьки двомісячної дівчинки зі скаргами на асиметрію обличчя через різко збільшену ліву щоку. На щоці візуалізувалася синюшна пляма з нечіткими контурами, діаметром приблизно 3,0 см, щільна під час пальпації. З боку слизової оболонки щоки була яскраво-червона пляма діаметром до 1,5 см, з нерівними чіткими краями, котра незначно виступала над поверхнею. Враховуючи розмір та локалізацію гемангіоми, яка спричиняла труднощі під час годування, прийнято рішення про застосування активної лікувальної тактики пропранололом. Ускладнень під час прийому пропранололу з боку серцево-судинної системи не було. Ехокардіографію проводили на 8-й день прийому пропранололу та через 6 міс - патологічних змін не виявлено. Під час збільшення дози спостерігали падіння рівня цукру у крові (найнижчий показник становив 2,1 ммоль/л). Для запобігання гіпоглікемії дозу пропранололу збільшували поступово, після першого введення збільшеної дози у наступний прийом поверталися до попередньої кількості пропранололу з подальшим продовженням вищої дози. Відміну пропранололу здійснювали після повного зникнення гемангіоми, поступово зменшуючи дозу. Під час огляду через 1 міс рецидиву пухлини не виявлено. Досягнуто позитивного результату лікування пропранололом дитини з кавернозною гемангіомою щоки, яка мала значні розміри та створювала проблеми під час годування. Слід наголосити на кращій тенденції до регресу пухлини відразу після призначення пропранололу та протягом перших 2-х місяців. Поступове наростання дози надає змогу регулювати кількість глюкози у крові та запобігти гіпоглікемії - стану, який часто виникає під час вживання пропранололу. Висновки: пропранолол - це високоефективна діюча речовина у лікуванні дитячих гемангіом, яку варто застосовувати як засіб вибору, зокрема, в терапії новоутворень критичних локалізацій.

Муковісцидоз - найпоширеніше генетичне захворювання, яке характеризується ураженням екзокринних залоз життєво важливих органів, при цьому відбувається порушення іонного транспорту та зміна електролітного складу секрету органів-мішеней (бронхи, підшлункова залоза, кишечник та інші). Це призводить до численних патологічних станів та їх ускладнень, зокрема, синдрому мальабсорбції, меконіального ілеусу, синдрому дистальної інтестинальної обструкції, холестазу, захворювань респіраторного тракту, білково-енергетичної недостатності. Біль у животі є однією з найчастіших скарг пацієнтів, хворих на муковісцидоз, яка може маскувати низку патологічних станів, зокрема апендицит, який зазвичай характеризується нетиповим перебігом і ускладнює діагностику.

Зазначено, що безоари - це сторонні тіла, що формуються в шлунково-кишковому тракті після заковтування речовин, які не перетравлюються, а нагромаджуються, з'єднуючись зі слизом і часточками їжі. Наведено клінічний випадок безоара шлунка та кишечника у дівчинки з олігофренією.

Сиреномелія - надзвичайно рідкісна вроджена вада, що характеризується повним або частковим злиттям нижніх кінцівок, і поєднується із численними аномаліями внутрішніх органів, зокрема сечовидільної системи, що і визначають несприятливий прогноз у цих дітей, які помирають внутрішньоутробно або у ранньому неонатальному періоді. Пренатальна ультрасонографічна діагностика, особливо протягом першого-другого триместру, дозволяє встановити наявність сиреномелії. У зв'язку із надзвичайної рідкістю вади, представлено перший випадок сиреномелії в однієї дитини із двійні, народжених в Україні. Діагноз сиреномелії встановлено при плановому пренатальному ультрасонографічному обстеженні вагітної з багатоплідною вагітністю. Після пологів новонароджений із сиреномелією переведений у реанімаційне відділення КНП ЛОР Львівської обласної дитячої лікарні "ОХМАТДИТ". При обстеженні виявлено повне злиття нижніх кінцівок на всьому протязі, відсутність однієї нирки, сечового міхура та зовнішніх статевих органів. Через 9 днів після народження, при наростаючих явищах ниркової та дихальної недостатності, дитина померла. Висновки: сиреномелія - рідкісна вроджена вада розвитку, яка супроводжується високою летальністю у ранньому неонатальному періоді внаслідок наявності асоційованих вад розвитку, зокрема вад сечовидільної системи. Ультрасонографія у пренатальному періоді є скринінговим методом діагностики цієї вади. Сиреномелія - надзвичайно рідкісна вроджена вада, що характеризується повним або частковим злиттям нижніх кінцівок, і поєднується із численними аномаліями внутрішніх органів, зокрема сечовидільної системи, що і визначають несприятливий прогноз у цих дітей, які помирають внутрішньоутробно або у ранньому неонатальному періоді. Пренатальна ультрасонографічна діагностика, особливо протягом першого-другого триместру, дозволяє встановити наявність сиреномелії. У зв'язку із надзвичайної рідкістю вади, представлено перший випадок сиреномелії в однієї дитини із двійні, народжених в Україні. Діагноз сиреномелії встановлено при плановому пренатальному ультрасонографічному обстеженні вагітної з багатоплідною вагітністю. Після пологів новонароджений із сиреномелією переведений у реанімаційне відділення КНП ЛОР Львівської обласної дитячої лікарні "ОХМАТДИТ". При обстеженні виявлено повне злиття нижніх кінцівок на всьому протязі, відсутність однієї нирки, сечового міхура та зовнішніх статевих органів. Через 9 днів після народження, при наростаючих явищах ниркової та дихальної недостатності, дитина померла. Висновки: сиреномелія - рідкісна вроджена вада розвитку, яка супроводжується високою летальністю у ранньому неонатальному періоді внаслідок наявності асоційованих вад розвитку, зокрема вад сечовидільної системи. Ультрасонографія у пренатальному періоді є скринінговим методом діагностики цієї вади.

Мета роботи - проаналізувати власні результати хірургічного лікування тяжких форм розладів статевого розвитку (РСР) у дітей після операцій фемінізуючого типу; визначити практичні протокольні показання з вибору напряму хірургічної корекції. Упродовж останніх 5 років до урологів Львівської обласної дитячої клінічної лікарні "ОХМАТДИТ" по медичну допомогу звернулися батьки 12 дітей з РСР, ознаками гермафродитизму (двостатевості). Після комплексного обстеження діагностовано: адреногенітальний синдром - у 5 дівчаток, яких скеровано для подальшого лікування до дитячих медичних центрів м. Києва; справжній гермафродитизм - в 1 дитини; синдром змішаної дисгенезії гонад (СЗДГ) - у 3 дітей; жіночий псевдогермафродитизм (без встановлення генезу) - в 1 дитини; неповну форму тестикулярної фемінізації, синдром Морріса (чоловічий псевдогермафродитизм) - у 2 дітей. У зв'язку з вираженою маскулінізацією зовнішніх геніталій 2 дітям із СЗДГ та 1 дівчинці з псевдогермафродитизмом виконано хірургічну корекцію фемінізуючого типу, зокрема, реконструкцію генітальної зони, мобілізацію та резекцію стінок урогенітального синусу, резекцію печеристих тіл статевого органа (дітям з СЗДГ) з формуванням і транслокацією клітора, вульвопластику з лабіопластикою малих і великих статевих губ, кольпопластику. Діти з синдромом Морріса готуються до корекції за "жіночим" типом. Висновки: народження дитини з тяжкою формою РСР є надзвичайно серйозною проблемою для батьків, медиків, психологів і соціальних працівників. Порушення статевої диференціації дитини потребує розширеного комплексного обстеження. Діти з тяжкими формами гіпоспадії підлягають обов'язковому генетичному обстеженню. Дані статистики та власний досвід вказують на вищу частоту хірургічної корекції за "жіночим" типом у таких випадках. Під час корекції фемінізуючого типу найскладнішим етапом у технічному розумінні є резекція печеристих тіл статевого органа з кліторопластикою і транслокацією клітора, а найвідповідальнішим етапом у функціональному відношенні є кольпопластика. Хірургічне втручання не є завершальним етапом лікування таких пацієнтів. Діти з інтерсексуальними станами в подальшому потребують постійного динамічного спостереження лікарів гінекологів, урологів, онкологів, ендокринологів, психологів з відповідною корекцією терапії. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків, дітей.